Олена – барберка початківець. На початку повномасштабного вторгнення, вона з родиною попрямували на Захід України, де їм надали житло та допомогли облаштуватися.
Швидко отямившись від стресу переїзду, Олена зайнялася сортуванням гуманітарної допомоги, а згодом почала допомагати швачкам кроїти, вирізати, намотувати, обпалювати стропи: весільні сукні дівчата змінили на військову амуніцію. Спроби знайти оплачувану роботу були марними, бо невдовзі Олена з родиною планували їхати назад, але вона майже кожен день присвячувала волонтерству. Так минуло три місяці, і настав час повертатися додому: в напівпорожнє, поранене, але рідне і незламне місто. Зараз Олена працює барбером, багато донатить на наш фонд, а також у свої вихідні приходить на штаб волонтерити.
З Євгенією, керівницею волонтерського штабу, Олена познайомилась в Інстаграмі, коли та проводила збір речей для постраждалого хлопчика. З цього і почалася їхня співпраця, яка триває і донині.
“Я запропонувала “вільні руки” у свої вихідні, бо мала щось робити, аби не здуріти від того, що відбувалося навколо. І точно знаю, що “в мене немає змоги допомагати” – це не виправдання бездіяльності.”