На Євгенії тримається діяльність команди, бо саме вона займається звітами, листуванням, комунікацією з партнерами та безпосереднім керуванням частиною проєктів.
До повномасштабного вторгнення вона була режисеркою та займалася зніманням музичних кліпів, комерційних та корпоративних відео. Євгенія не була готова до початку жахливих подій, але вже другого дня вони з її чоловіком зайняли проактивну позицію та вирішили залишитись у своєму місті попри важкі умови, а вже десятого дня опинились спільно з командою CodeIT, які вже почали розгортати волонтерську діяльність.
Перші місяці Євгенія та команда працювали 15 годин на добу, без вихідних: шукали ресурси для допомоги, комплектували пакунки, розвозили харчі та ліки всім, хто потребував.
“…Але коли Харківську область деокупували, ми зрозуміли, що ми тут надовго, що для нас це марафон, а не спринт, і що нам потрібно відповідально ставитися до нашого ресурсу. Я працюю з психологом раз на тиждень, ходжу на танці, намагаюсь хоч раз на місяць виїхати з міста, щоб побачити своїх друзів та відвідати партнерів фонду. Змінити картинку. Окрім того, я намагаюся періодично, коли є можливість виїжджати зі штабу, кудись в область, щоб бачити, у якому становищі знаходиться наша країна та люди, і нагадати собі, для чого ми все це робимо.”
Волонтерська діяльність змінює людину і для кожного несе власний сенс, дає переусвідомити життєві цінності та себе самого.
“Для мене це можливість у такі важкі часи комунікувати з людьми, які несуть світло. Я дуже наповнююся завдяки спілкуванню з іншими волонтерами, військовими або головами адміністрацій, які відповідально ставляться до людей зі своєї громади. Також для себе зрозуміла, що всі ці мої принципи, на яких базується моя особистість, вони насправді дуже корисні та стали моєю зброєю у ці темні часи.”
