Історія Ярослава могла б бути схожа на усі інші. До повномасштабного вторгнення мав роботу – власне підприємство з оздоблювальних робіт. Родину, де тільки народилась дитина, якій на момент початку війни виповнилось 1.5 місяці. Війна зустріла у власному ліжку вибухами. Далі евакуація родини на захід України, і ось тут історія Ярослава перетворюється на історію сильного і мужнього чоловіка, який не зламався, а знайшов спосіб рятувати друзів, знайомих, своє місто та країну.
Евакуація.
Вже на другий день війни йому дзвонили друзі, що пішли до лав ЗСУ, яким він допоміг знайти: 2 мікроавтобуси та 1 легковий автомобіль. Так почався волонтерський шлях Ярослава.
Волонтерство.
В перший тиждень війни Ярослав знайшов нашим хлопцям 8 машин. Допомагав усім: ТРО, Нацгвардія, ЗСУ, прикордонникам, поліції.
“Пригадую, як дзвонив власникам салонів авто. У Харкові тоді жоден не працював. Я телефонував в інші міста. Дехто відмовився, а один погодився і надав 4 нові авто”.
Перебуваючи на заході України знайшов можливість передавати залізницею (поки не працювала ще пошта): ліки, тепловізори, амуніцію. У Харків чоловік повернувся через 2 місяці, коли жінка та дитина поїхали закордон.
“Я просто зрозумів, що там зможу зробити більше, аніж на відстані”.
Далі до пошуку потрібних речей для військових, приєдналось ще одна справа – надання гуманітарної допомоги.
За весь цей час Ярослав зміг зібрати: кілька мільйонів гривень, 13 автомобілів, 1 коптер за 10 000 тис. $ та ще декілька за 2000 тис. $. Зараз зібрали ще на один 9 000 тис. $, вже чекають на його приїзд.
З випадків, які запам’ятались: “У перший місяць війни, мене попросили знайти Старлінк. Ми ще тоді про них навіть не чули та не бачили, але я знайшов”, – говорить Ярослав.
