Як перетворити звичайну кімнату на простір, де підлітки забувають про тривоги, відкладають телефони й починають щиро говорити про свої мрії? Відповідь ми знайшли у Дергачах та Харкові, де протягом місяця діяв наш «Підлітковий клуб».

Це не були класичні уроки чи лекції. Це 16 зустрічей, сповнених творчого хаосу, гучної музики та  розмов із психологом та арттерапевтом. Ми ставили собі за мету допомогти дітям вийти з «онлайн-затворництва», у яке їх загнала війна та роки дистанційки, і результати перевершили всі сподівання.

65 учасників замість планованих 40 — найкращий доказ того, наскільки сильно молодь потребує живого спілкування.

Сьогодні ми ділимося трьома історіями про те, як один місяць у клубі допоміг дівчатам знайти внутрішню опору та відкрити в собі нові таланти.

Маргарита: Сила відкритості

Для 14-річної Маргарити найбільшим викликом була комунікація. Велика кількість нових людей викликала у неї тривогу та бажання залишитися непомітною. Проте формат арттерапії — малювання шоперів та спільна музика — допоміг їй «розговоритися».

Результат: Маргарита відвідала 8 занять і сьогодні вона — одна з найактивніших учасниць обговорень.

«Мені стало набагато легше вести розмови. Тут тебе не засуджують, і це дає силу висловлюватися».

 Катя: Нова версія себе

15-річна Катя вважала себе переконаною інтроверткою. Через війну її коло спілкування майже зникло. До клубу вона потрапила за ініціативи мами, не будуючи жодних очікувань.

Результат: Через техніки роботи з емоціями та групові вправи Катя усвідомила, що її замкненість була лише захисною реакцією на стрес.

«Цей проєкт показав мені, що я насправді можу бути соціальною людиною. Я дуже задоволена, що вийшла з дому».

Коментар від психологині проєкту: 

«Підлітки дуже щирі й відверті. Якщо вони довіряють — вони говорять про дійсно глибокі речі, і їх важливо вміти слухати. Я намагаюся створити такий безпечний простір, де вони можуть відкриватися без страху осуду — і цей досвід вони потім несуть у своє реальне життя.

На наших заняттях ми вчимо підлітків бути чесними із собою: дозволяти собі відчувати різні емоції, розуміти їх і, головне, вміти правильно проживати. Я дуже вдячна проєкту за можливість працювати з цими дітьми. Вони всі різні, але їхня готовність до нових знайомств та щирість приносять величезне задоволення від роботи. Моя головна порада учасникам — не боятися відкриватися, адже саме так у житті з’являються люди, які залишаються з тобою надовго».