Дванадцятирічна Катерина Ярликова з Куп’янська — це історія про те, як великий талант, помножений на сміливість і любов до рідної землі, здатний прорости крізь будь-які випробування.

Ще у п’ять років Катруся вирізнялася неймовірною енергією та всебічною обдарованістю: малювання, танці, вокал — усе одночасно. У сім років дівчинка відкрила в собі новий дар — почала писати вірші, у яких висловлювала свої глибокі дитячі думки та почуття. Перші перемоги не змусили себе довго чекати: вона стала переможницею конкурсу «Голос Нового року», отримала відзнаку від Куп’янської міської ради, здобула перше місце на всеукраїнському конкурсі зі співу та друге — на танцювальних змаганнях.

Коли війна перервала дитинство

Щасливе дитинство та творчий розвиток перервала війна. Родині Каті довелося пережити важкі місяці в окупації. Та навіть у найтемніші часи дівчинка не зламалася — її біль і прагнення до свободи перетворилися на потужну зброю: слово.

Після деокупації рідного міста родина переїхала до Харкова, де талант Катерини зазвучав із новою, дорослою силою. Дитина почала відвідувати освітній простір CodeIT4Life Ukraine, де отримала можливість не лише навчатися, а й спілкуватися з однолітками, брати участь у творчих, освітніх та командних активностях. Простір став для неї місцем, де вона почувалася комфортно та безпечно, могла відкрито висловлювати свою думку, пробувати нове й отримувати підтримку від педагогів і команди.

«Лист ворогу» — вірш, що став маніфестом

Саме в цей період Катя написала свій пронизливий вірш «Лист ворогу». У ньому дівчинка звертається напряму до агресора, протиставляючи жорстокості й руйнуванням незламність українського духу та непохитну віру у перемогу. Це не крик відчаю, а голос гідності — того, як дитина, що пережила окупацію, знаходить у собі сили не мовчати, а говорити правду на весь світ.

Цей твір став справжнім маніфестом стійкості. З ним Катерина завоювала друге місце на Міжнародному конкурсі читців — і через її голос світ почув правду про пережите українськими дітьми.

Лист ворогу

Багрянец у небі червоніє

Нічого не віщує нам біду,

Морозна ніч вже настає,

Країна готується до сну.

У когось плани на майбутнє,

А хтось вирішує судьбу.

Дитятко мріє уві сні.

І раптом залпи уночі.

Війна в країні!

Летить снарядів град.

Навіщо ти напав на Україну!

Ти ж всім казав, що ти нам брат!

Ти,супостате! Топчеш землю.

Руйнуєш мрії і дома.

Ти зруйнував нам школи і лікарні,

Усіяв мінами поля.

Та ми не станемо на коліна!

Бо це наш дім, наша земля!

Тут поважають діти мати,

Тут батько приклад для синів.

Ми сильний рід від козаків!

І нам не треба вам братів.

Ви ж не вважали нас своїми,

Хотіли тільки розтоптати!

У нашій вільній Україні

Не будеш ти ніколи панувати!

У наших землях згине твоя рать!

І буде сонце над країной.

І знов розквітне наша земля.

І буде гімн наш України

У всіх містах лунать!

Не тільки поезія

Далі був Всеукраїнський конкурс «Моя маленька хоробра історія», де Катруся описала вчинок захисника — сина своєї вчительки. У цьому прозовому творі «Ціна нашої волі» дівчинка розповіла зворушливу історію про вчительку, яка щоранку виходила на онлайн-урок з випаленим тугою серцем, бо втратила сина — розвідника, Героя України, який ціною власного життя врятував побратимів. Твір настільки вразив журі, що його опублікували в авторитетному літературному альманасі «Дзеркало душі».

Новим тріумфом для юної куп’янчанки стала участь у Всеукраїнському конкурсі «Незламна Україна». Там Катя продемонструвала всі грані свого таланту: вона виборола диплом Лауреата 2-го ступеня в номінації «Естрадний вокал» із піснею «Заспіваємо пісню» та завоювала омріяне перше місце в номінації «Поезія» з уже відомим «Листом ворогу».

Історію Катерини незабаром почує не лише Україна, а й міжнародна публіка. З 15 вересня по 5 жовтня 2026 року в Centro Civico Castelli у місті П’єве-Емануеле (Мілан, Італія) проходитиме міжнародна виставка ART WINS THE WAR – IntegrArte, присвячена миру, пам’яті, стійкості та міжкультурному діалогу через мистецтво. Офіційне відкриття відбудеться 21 вересня — у Міжнародний день миру.

Дитячі роботи, зокрема творчість Катерини, стануть частиною цієї мандрівної виставки, де твори українських дітей, молоді та родин експонуються поруч із роботами митців з усього світу, перетворюючи мистецтво на інструмент пам’яті, зцілення й надії.

Для Катерини, чий голос уже пробився крізь пережиту окупацію в конкурсах і публікаціях, ця виставка — ще один крок до того, щоб світ почув правду про дітей війни не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Сьогодні

12-річна Катерина продовжує свій впевнений рух до творчих вершин у Харкові. Вона навчається в Дитячій музичній школі №1 імені К. І. Шульженко. Зараз дівчинка не лише пише вірші, малює, співає та танцює, а й опановує новий для себе інструмент — домру.

Катруся доводить: українське слово, пісня та мистецтво є непереможними, якщо вони йдуть від щирого дитячого серця. Її історія — це натхнення для всієї країни й символ нашої спільної незламності.