Сьогодні історія про маленьку Сонечку із села Кам’янки, Куп’янського району, Харківської області.
Соня разом зі старшим братом Микитою, татом і мамою були в окупації з березня – пів року. Виїхали з села 17 вересня 2022 року, о 4 ранку. Мама дівчинки згадує, що це було схоже на втечу, бо останні 5 днів вони сиділи родиною в підвалі й зовсім не виходили. “Нас спочатку швидко довезли до Печенігів, а там викликали таксі за неймовірні гроші до Харкова. На дворі була осінь, а ми із дітьми в зимовому, бо з підвалу”.
Не дивлячись на те, що в окупації родина Соні жила півроку: без світла, зв’язку, газу та води. Люди знаходили вихід жити далі. Речі всі прали на річки, а воду набирали у струмочках.
“Ми завжди знали, що скоро прийдуть наші та врятують нас. Ми завжди були зібрані й чекали на них”, – зауважує мама. Та коли в село прийшли ЗСУ хто посміхався, плакав від щастя та обіймав. Соні принесли військові велику ляльку Барбі, купу печива, шоколаду та води. “Наші хлопці дуже допомагали й завжди казали, що треба, щоб діти не сідили в підвалах. Вони носили їжу, гарячу воду дітям, щоб помитись. Ми відчували, що про нас піклуються й ми не самі”. А Соня постійно обіймала своїх.
Як війна змінила дітей?
Дуже вплинула на навчання. Микита (старший брат) взагалі навчатись не хоче. А Софія нервується, ображається з будь-якого приводу. “Вона постійно ставить питання: чому ми тут, чому не вдома? Навіщо ця війна”.
Після перемоги.
У мами Софії є велика мрія повернутись додому та відновити будинок. “Звичайно, там дуже багато роботи, але ми вже маємо план, коли повернемось в село, де будемо жити, поки чоловік буде ремонтувати все. Я впевнена, що Україна виграє, бо вона сильна. Ми скоро повернемось”.
