Герой нової історії – військовий Олександр. 24 лютого пішов добровольцем, не маючи військового досвіду. До війни він вирощував полуницю й мав свою ферму під Харковом.
Про дім
Будинок Саші знаходиться у селищі Р.Лозова – поряд з кордоном. Селище 2 місяці було в окупації. Після деокупації почався важкий момент для села тривалістю 2-3 місяці”. Щодня закидали всіма видами озброєння. Поруч з будинком прилетіла ракета С-300.
“У радіусі 5 км взагалі немає нічого військового. Тож куди летіла ця ракета, не знаю”, – розповідає Олександр.
Ще один сильний приліт у двір – від вибуху згоріли всі теплиці. Зруйнувало пів будинку. А потім ще калібр 120-мм та касетні снаряди. На бетонному балконі чоловік знаходив голки фланшетні, які заборонені у використанні. Ними був закиданий приватний сектор, де жили мирні жителі.
“Наразі в селищі живе всього лиш кілька десятків людей. А до цього тут складно було купити місце для забудови будинку”, – ділиться Саша.
Наскільки великий внесок волонтери роблять у цій війні?
“Не менше, аніж військові. Коли волонтери мені щось привозять, і кажуть: якби не ти нас би не було, я можу сказати так само, що якби не волонтери не було б і нас. Не було б на чому б літати, пересуватися, воювати тощо. Волонтерам треба присвоювати таку саму заслугу, ” – впевнений Олександр.
У чому основна потреба зараз?
“Машини. Вони швидко б’ються. Як її не ховай, але рано чи пізно вона постраждає. Також коптери – це очі. Неможливо уявити хорошу розвідку без нього”, – каже військовий. Окрім цього завжди потрібні теплові приціли, тепловізори, нічники.
Як виходить підтримувати позитивний настрій?
“А хто його знає. Якщо дивитися під іншим кутом, можна втратити моральний та бойовий дух. Це можна порівняти з важким пораненням і опустити голову. У таких ситуаціях якраз щось погане і трапляється. Воювати тоді просто нестерпно”, – каже Саша.
Він також має активні сторінки у соцмережах, телеграм та YouTube- канали. Почав активно вести їх на другий місяць війни, щоб показувати реалії та доносити правду.
