Наші волонтери дуже часто спілкуються з різними людьми: військовими, медиками, жителями деокупованих територій. Ті історії, які вони розповідають мотивують нас робити все можливе для наближення перемоги. І ми б хотіли ділитися з вами ними, тому сьогодні розпочинаємо новий проєкт “Історії війни”.
Сьогоднішня перша історія від Романа. Він – ВПО з деокупованої території Харківської області. Роман має дружину та доньку 14 років. Житель смт. Куп’янськ-Вузловий. Енергетик на Укрзалізниці. Евакуйований 4 жовтня до Харкова.
Війна та окупація для Романа та його родини почалась касетними обстрілами, ночівлею в курнику сусідки, розстрілами сусідів. З 7 березня на місцевій станції (місце роботи) було організовано бомбосховище, де він не тільки зміг укритися до квітня з родиною, а й наглядав за самим сховищем.
Роман згадує, що з червня окупанти почали просувати свою нову ідею: ловити правопорушників, звозили їх до помешкання поліції, влаштовували допити. Створили комендантську годину для обраних: підприємцям дозволяли гуляти після 20:00, звичайних же людей зупиняли, фотографували, збирали відбитки рук, їхали за людиною, слідкували та перевіряли, де вона живе.
Дуже сумно Роман розповідав про те, як війни вплинула на його доньку: “Спершу у неї було все, потім усе забрали. Тепер у неї проявляється страх знову втратити те, що має.
Вона вже схожа не на дитину, а на дорослу. Їй не цікаво малювати. Вона робить собі запаси їжі”.
Наразі Роман перебуває в Харкові, в гуртожитку для ВПО.
“Ми у теплі. Тут тихо. Є їжа, всього вистачає. Тепер ми намагаємося зробити хоч щось для наших військових. Хоча б ті самі окопні свічки.” Роман разом з жителями гуртожитку виготовляє окопні свічки. Перша партія в 500 шт. вже поїхала. Наразі налічується близько 1 тис., готові до відправки.
“Спочатку хотіли робити тільки з дружиною, потім залучили більше людей. Взяли ініціативу поверхом: одні ріжуть картон, інші крутять, треті – заливають парафін.”
